Keywords: XII ст., Третьяковська галерея, Москва. ...У Києві XII ст. здобули популярність кілька видів Богородичних ікон, особливо Пирогощська та Вишгородська, що стали реліквіями. Вишгородська (візантійська ікона початку XII ст., відома на Русі з 1155 р.) - Елеуса, яка дістала назву "Богоматір Милування", - це скорботна мати в тісних обіймах з сином, що пригортається своєю щокою до щоки сина. Привезені візантійські ікони, зокрема шедевр "Вишгородське милування", спонукали до оплечних зображень і психологічного навантаження образів. Тема Елеуси-милування, як і Оранти, стали глибоконародними. Д.П. Крвавич, В.А. Овсійчук, С.О. Черепанова - Українське мистецтво, т.2, Львів, "Світ", 2004. - с. 155. Існує також версія, згідно якої ця ікона не була привезена з Візантії, а створена в Києві (авторство приписується Аліпію). Ікона була таємно вивезена з Вишгорода Андрієм Боголюбським: "Была в Вышгороде в женском монастыре икона Св. Богородицы, привезённая из Цареграда, писанная, как гласит предание, Св. евангелистом Лукою. Рассказывали о ней чудеса, говорили, между прочим, что, будучи поставлена у стены, она ночью сама отходила от стены и становилась посреди церкви, показывая как будто вид, что желает уйти в другое место. Взять её явно было невозможно, потому что жители не позволили бы этого. Андрей задумал похитить её, перенести в суздальскую землю, даровать таким образом этой земле святыню, уважаемую на Руси, и тем показать, что над этою землёю почиет особое благословение Божие. Подговоривши священника женского монастыря Николая и диякона Нестора, Андрей ночью унёс чудотворную икону из монастыря и вместе с княгинею и соумышленниками тотчас после того убежал в суздальскую землю." - Н. Костомаров. |